agonia ![]()
■ Позволь міÑÑць женитиÑÑ ![]()
Romanian Spell-Checker ![]() Контакт
Контакт Email |
- - -
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 2010-11-23 | | Пребагато разів кажемо що вÑе це з нами вже трапилоÑÑŒ. ДогадуємоÑÑŒ про це тільки піÑÐ»Ñ Ð²Ñ–Ð´Ð±ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾ чи іншого з'ÑвиÑька. Жалуємо що не дізнаємоÑÑŒ раніше. Рбуло так очевидно! ПомишлÑємо потайки щоби ніхто про це не довідавÑÑ. Ðе Ñтримимо вповідати наші тайни щоби не оÑоромитиÑÑŒ перед іншими. Ми тільки люди. Ми – Ñ–Ñтоти обмежені в порі й проÑторі. Читачу, дозвольте виклаÑти вам ваше враженнÑ: уÑе це абÑурд! Чергова фантаÑÐ¼Ð°Ð³Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð°Ð²Ñ‚Ð¾Ñ€Ð°. ÐÑ–! ÐбÑурд – чаÑ. Домалюйте його Ñк неоглÑдніÑÑ‚ÑŒ рівнобіжних інтервалів обширу. УÑвіть що нинішнім ранком ви прокинулиÑÑŒ з ÑкоюÑÑŒ нез'ÑÑовною неохотою щодо ÑьогоденнÑ. Рзараз, коли читаєте ці ідеї, миÑлите що ви щоÑÑŒ забули, не закінчили абиÑке діÑннÑ. Ви почали пÑихувати. Чи не так? Тільки не прозирайте що Ñ ÐºÐµÐ¿ÐºÑƒÑŽ над вами. Сьогодні Ñ Ñ‚Ñ–Ð»ÑŒÐºÐ¸ ÑвійÑький ÑпоглÑдач, Ñкий налучивÑÑ Ð´ÐµÑÑŒ між паралелÑми вашого чаÑу. Учора ви трішки нервували. ÐадіÑлиÑÑŒ на найкраще. Сьогодні ви ковзаєте між ÑÑ–Ñ‚Ñми нудьги ще й клопотнечею приÑзні. Гадаєте що завтра буде краще. ЗапевнÑÑŽ Ð²Ð°Ñ Ñ‰Ð¾ завтра буде гірше чим Ñьогодні, Ñкщо не візьмемо під рахунок Ñ‚Ñ– мізерні тамги Ð·Ð°Ð´Ð¾Ð²Ð¾Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ–Ð·-за неÑподіванки. Отож, Ñк Ñ– Ñамі догадуєтеÑÑŒ, наш Ñ‡Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ð²Ñ‚Ð¾Ñ€ÑŽÑ”Ñ‚ÑŒÑÑ. Так гадав Ñ– Ñ ÐºÐ¾Ð»Ð¸ зрозумів що дзеркало могло б повторити мою душу. Так гадав, коли второпав що Ð°Ð²Ñ‚Ð¾Ð±ÑƒÑ Ñкий їхав до Спліту попав у аварію. До тієї миті Ñ Ð½Ðµ знав що Ñ‡Ð°Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ðµ оволодіти об'ємом проÑтору. Люди Ñкі нещодавно вірили у Ñвої мрії, зараз зникли в небутті. Ті Ñкі врÑтувалиÑÑŒ, зі Ñтраху подалиÑÑŒ в різні напрÑми. У глушу глухого ліÑу. Я йшов дорогою. Скоріше, утікав від долі. Долав проÑÑ‚Ñ–Ñ€ Ñкий зажирав ворухливу реальніÑÑ‚ÑŒ. Ішов дощ, але це не мало жодної вагомоÑÑ‚Ñ–. Репети на партитурі тиші були недоÑтатніми. Я йшов. Ішов у іншу реальніÑÑ‚ÑŒ. Ðа мить, зупинивÑÑ Ð¹ хотів зрозуміти що Ñаме трапилоÑÑŒ. Колишні Ð·Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼ÑƒÑ‚Ð¸Ð»Ð¸ÑÑ, Ñ– обгинали обÑÑги Ñнів. У Ñ‚Ñ– менти Ñ Ð½Ðµ знав де кінчаєтьÑÑ Ð´Ñ–Ð¹ÑніÑÑ‚ÑŒ, Ñ– де починає теперішніÑÑ‚ÑŒ. Я біг від долі. Від влаÑної долі. Люди Ñкі декілька хвилин тому були поруч, зараз Ñтали зразками димових лÑльок, тінÑми дерев Ñкі обвиÑали над Ñтезею в безвіÑÑ‚ÑŒ. Минула майже ціла вічніÑÑ‚ÑŒ. У решті решт Ñ Ð·ÑƒÐ¿Ð¸Ð½Ð¸Ð²ÑÑ Ð² ÑкійÑÑŒ автобуÑній Ñтанції. Побіч тирчала ÑкаÑÑŒ біла Ñтать. Це була жінка років двадцÑти – двадцÑти п'Ñти. ОдÑгнена в біле платтÑ, здавалоÑÑŒ що чекала Ñаме на мене. У неї був зонтик. Біло-прозорий. Хоча йшов дрібний оÑінній дощ, Ñ– навкруги каламутилиÑÑŒ узори калюки, на Ñ—Ñ— одÑзі не добачалоÑÑŒ жодної плÑми цієї негоди. У ту темну оÑінню ніч, жінка та вилучала ÑкеÑÑŒ незрозуміле ÑÑйво. Біле, мов Ñніг. Тепле й приємне. Ореол позаземного джерела Ñ–ÑнуваннÑ. Пригадую що вÑміхнулаÑÑŒ. Потім прошепотіла ÑкіÑÑŒ рідкіÑні Ñлова. Фрази на хорватÑькій. Хоча оÑтаннім чаÑом не тільки розмовлÑÑŽ, а й думаю на хорватÑькій, Ñ Ð½ÐµÑ€Ð²ÑƒÐ²Ð°Ð². Ðе знаходив підходÑщі Ñлова щоби поÑÑнити влаÑне положеннÑ. ЩоÑÑŒ не хотілоÑÑŒ розповідати про попередню катаÑтрофу. Я мовчав Ñ– видавав вид що продовжую чекати автобуÑа Ñкий не приїде. - ЗапізнюєтьÑÑ! не видержав Ñ. - Ðе знаю, хто припізнюєтьÑÑ, але ти прийшов ÑвоєчаÑно. ÐаÑпіла черга й Ð´Ð»Ñ Ð¼Ð¾Ñ”Ñ— оÑміхи. Згодом, Ñ ÑƒÑ‚Ñмив Ñкою забарною виÑвилаÑÑŒ ота уÑмішка. Тоді, у Ñ‚Ñ– менти неÑÑноÑÑ‚Ñ–, Ñ Ð½Ðµ розумів нічого. Майже вже й не знав Ñк Ñаме опинивÑÑ Ð² тій анафемÑькій міÑцині. Рдо того ж ще й Ñ†Ñ Ð¶Ñ–Ð½ÐºÐ°, Ñка прозвалаÑÑŒ Санелою. Точніше, Санелою Савіч. Повідала що мешкає поблизу. У декілька хвилин ходи. ЗапроÑила завітати. Ðаддала що Ñьогодні вже не має жодного шанÑу добратиÑÑŒ до міÑта. Уже Ð¿Ñ–Ð·Ð½Ñ Ð³Ð¾Ð´Ð¸Ð½Ð° й залишатиÑÑŒ наодинці в цю негідь ÑкоÑÑŒ не годитьÑÑ. Відтак, уже дорогою до Ñ—Ñ— дому, почала підпитувати про ціль моєї поїздки. Уповідала про уÑтрій влаÑного житіÑ. ПризналаÑÑ Ñ‰Ð¾ в неї не має ні родичів, ані друзів. І тоді Ñ Ð·ÑƒÐ¿Ð¸Ð½Ð¸Ð²ÑÑ. Прочитав у Ñ—Ñ— фіалковім позорі оÑібну миÑль: «Дивачка!». Я дратував Ñ– злоÑтивÑÑ Ð½Ð° Ñамого Ñебе через те що погодивÑÑ Ð½Ð° цей похід. Гадаю що вперш за оÑтанні роки з'ÑÑував що зазначає лÑкатиÑÑŒ химерного. ЯкіÑÑŒ кепÑькі міркуваннÑ. Ðараз Ñ– реаліÑтичні. Можливо що Ñ Ð¿Ð¾Ð¼Ð¸Ð»ÑвÑÑ. Може що попереднє Ð¶Ð°Ñ…Ñ–Ñ‚Ñ‚Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¾ тільки підÑвідомим вибухом проÑви ментів катаÑтрофи. - Ти плутаєшÑÑ, вимовила вона. Ходімо, прилучила, віщаючи мої помиÑли. І ми йшли. Ішли подовгу. ДоÑтобіÑа. Сторопили навіÑні тунелі чорноти. ПробиралиÑÑŒ крізь лабети ÑріблиÑтої хлÑпавки. Ми чимчикували Ñпроквола. Либонь на ÑкійÑÑŒ плівці, де та Ñама Ñцена теребитьÑÑ Ð´Ð»Ñ Ñпліну, Ñк цоколь Ð´Ð»Ñ Ð³Ñ€Ñдущої ÑенÑації. Ми плинули в іншу Ñву. Точніше, в інший вимір; в інший чаÑ. Уже в неї в домі Ñ Ð²Ñ‚Ð¾Ñ€Ð¾Ð¿Ð°Ð² що не має поворотної тропи. Ð¢Ð°Ð¼Ñ‚ÐµÑˆÐ½Ñ Ñ‚ÐµÐ¿ÐµÑ€Ñ–ÑˆÐ½Ñ–ÑÑ‚ÑŒ тліла тривогою занепокоєннÑ. Одначе, жінка кмітувала в моїй катаваÑÑ–Ñ— безпричинне Ð¼Ð°Ñ€Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ”Ñ€ÐµÑÑ–. Я непокоївÑÑ. СилкувавÑÑ Ð²Ð»Ð°Ð´ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ влаÑними відчуттÑми. Ðе хотілоÑÑŒ інÑценувати неміч. Я згоджувавÑÑ Ð·Ñ– вÑіма пропозиціÑми. ХлебеÑтав хльоÑткого гарÑчого чаю, трунку тутешнього дикого злаку. Палив Ñ– Ñлухав. Отак Ñ Ð´Ñ–Ð·Ð½Ð°Ð²ÑÑ Ñ‰Ð¾ переді мною знаходивÑÑ Ð°Ð²Ñ‚Ð¾Ñ€ не прочитаних книг. Жінка Ñ†Ñ Ð¿Ð¸Ñала неÑуÑвітні Ñ–Ñторії. До речі, цього Ñ Ð¿Ñ–Ð´Ð¾Ð·Ñ€Ñ–Ð²Ð°Ð² ще раніш. Її діÑннÑ, уÑÑ– ці антикварні книги що вÑтелÑли Ñтіни, кучугура розкиданих аркушів паперу. Я Ñлухав Ñ—Ñ—. Слухав Ñк читала викладу: «Крила». Сиділа віч-на-віч Ñ– манÑчила деÑÑŒ у вÑеÑвіті чванливих обманів. Ð“Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ñ—Ñ— був Ñердечним, доладним, трішки надірваним, але вдоÑталь благозвучним щоби прокинути в крутежах душі чергове непокоєннÑ. ХотілоÑÑŒ начутиÑÑŒ кінцівки Ñ—Ñ— розповіді. Ðле Санела доклала що Ñ—Ñ— витвори ніколи не завершуютьÑÑ. Оте не були аніким Ñ– ніколи надруковані. Вони дотлівали Ñвоєю невмирущіÑÑ‚ÑŽ в цім закинутім котеджі. ДеÑÑŒ на кордоні Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ¿Ð»Ñ–Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ ÑƒÑ‚Ð¾Ð¿Ñ–Ñ‡Ð½Ð¾Ð³Ð¾ із приÑтупним. Ð’ їхнім Ñдрі зріли доÑтовірні казуÑи. ПерÑонажі зводилиÑÑŒ до єдиної машкари, Ñку можна було визначити Ñловом “довершеніÑÑ‚ÑŒâ€. Щоправда, бракувало Ñюжету. І Ñ†Ñ Ð¼Ð°Ð½ÐµÑ€Ð° пиÑати зроджувала ÑкуÑÑŒ чудну одноÑтайніÑÑ‚ÑŒ. ÐатоміÑÑ‚ÑŒ виÑтачало витлумачень, Ñ€Ð¸Ñ ÑтійкоÑÑ‚Ñ–, опиÑів, тощо. Загалом, уÑÑ– ці оповіÑÑ‚Ñ– майже й не потребували помітної флекÑÑ–Ñ—. Читач Ñ– Ñам міг підібрати пригоже рішеннÑ. Жінка Ñ†Ñ Ð¿Ð¸Ñала ÑкоÑÑŒ-то загадково. ÐедоÑÑжно. Сплутувала тенет миÑлимого з винÑтковими взірцÑми божеÑького. Жінка Ñ†Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð° витівкою оÑібної неозороÑÑ‚Ñ–. ВірилоÑÑŒ що вродилаÑÑŒ зі Ñвоєї думки. Уважаю що тільки так можна було поÑÑнити відÑутноÑÑ‚Ñ– Ñ—Ñ— Ñтатевого Ñилуету на гладі дзеркала що навиÑало за Ñ—Ñ— раменами. Там мутивÑÑ Ð·ÐµÐ¼Ð»Ð¸Ñте твориво душі. Щоправда, знаходилоÑÑŒ й інше витлумаченнÑ. Я манÑчів деÑÑŒ між верзіннÑм марева й утоми.
|
||||||||
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|||
![]() | |||||||||
![]() |
Літературний дім, поезіїї та культури. пишіть Ñ– наÑолоджуйтеÑÑŒ Ñтатті, еÑе, проза, клаÑика та конкурÑи. | ![]() | |||||||
![]() |
Reproduction of any materials without our permission is strictly prohibited.
Copyright 1999-2003. Agonia.Net
E-mail | Privacy and publication policy