agonia ![]()
■ Позволь міÑÑць женитиÑÑ ![]()
Romanian Spell-Checker ![]() Контакт
Контакт Email |
- - -
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 2010-02-09 | | Те, що хочу розповіÑти вам, трапилоÑÑ Ð´ÑƒÐ¶Ðµ давно, але мені здаєтьÑÑ, що то було вчора, – коли ми з Ðндрійком брели Ñнігом через берег до приÑілка, в Ñкому знаходилаÑÑ Ð½Ð°ÑˆÐ° школа. Коли доходили до хати, в Ñкій вчилиÑÑŒ, вчителька роззувала наÑ, терла наші змерзлі ноженÑта, а Ð²Ð·ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ñтавила Ñушити Ð±Ñ–Ð»Ñ Ð³Ñ€ÑƒÐ±ÐºÐ¸. Коли ми кінчали уроки, вона допомогала нам взуватиÑÑ. Та одного разу Ðндрійкові ноженÑта чомуÑÑŒ-то не влізали в чобітки. Вчитилька таки добре намучилаÑÑ, поки взула Ðндрійка. – Криві, – промовив Ðндрійко, дивлÑчиÑÑŒ на ноÑки Ñвоїх чобіт. – Що криве? – запитала вчителька. – Чобітки, криві, – закліпав оченÑтами Ðндрійко. Вчителька пурхнула Ñміхом: – Ðу Ñ– взули ми тебе, правий чобіток на ліву ногу, а лівий на праву. Ðічого, знімемо Ñ—Ñ… Ñ– взуємо, Ñк Ñлід. Таки добре опріла бідна вчителька, перевзуваючи Ðндрійка. – ОÑÑŒ так, – промовила задоволено вчителька. – Це не мої чобітки, – Ñказав задуманий Ðндрійко. – Ой, дитино, горе нам з тобою, – гірко поÑміхнулаÑÑ Ð²Ñ‡Ð¸Ñ‚ÐµÐ»ÑŒÐºÐ° Ñ– почала знімати Ðндрійкові чобітки. – Так, а тепер котрі твої? – запитала вчителька, вказуючи на Ñ€Ñд чобіток, що ÑтоÑли Ð±Ñ–Ð»Ñ Ð³Ñ€ÑƒÐ±ÐºÐ¸. – Вони не там, – відповів Ðндрійко. – Рде? – здивувалаÑÑ Ð²Ñ‡Ð¸Ñ‚ÐµÐ»ÑŒÐºÐ°. – Вдома. – Ðндрійку, дитино... Таж ти не прийшов боÑим до школи? – ÑтаралаÑÑ Ð·Ñ– вÑÑ–Ñ… Ñил залишитиÑÑ Ñпокійною вчителька. – ÐÑ–, Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¹ÑˆÐ¾Ð² взутий, – запевнив Ñ—Ñ— Ðндрійко. – Ðу, тоді вкажи пальчиком на Ñ‚Ñ– чобіткии, в котрих ти прийшов до школи. – Ð’ цих! – радіÑно вказав Ðндрійко на чоботи, Ñкі тільки що знÑла вчителька з його ніг. – Та ж ти кажеш, що вони не твої? – Це чобітки мого брата, мати казала взути Ñ—Ñ… Ñьогодні, бо мої понеÑла полагодити до шевцÑ. Вчителька погладила Ðндрійка по голівці Ñ– взÑлаÑÑ Ð²Ñ‚Ñ€ÐµÑ‚Ñ” взувати його. – ОÑÑŒ так! Ртепер надінемо кожушок, шапку, рукавички... Рде твої рукавички Ðндрійку? – Ð’ чобітках, Ñ Ñ—Ñ… запхав туди, щоб не загубити. Вчителька почала ÑміÑтиÑÑ Ñ–Ð· Ñльозами на очах Ñ– взÑлаÑÑŒ знову роззувати Ðндрійка.
|
||||||||
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|||
![]() | |||||||||
![]() |
Літературний дім, поезіїї та культури. пишіть Ñ– наÑолоджуйтеÑÑŒ Ñтатті, еÑе, проза, клаÑика та конкурÑи. | ![]() | |||||||
![]() |
Reproduction of any materials without our permission is strictly prohibited.
Copyright 1999-2003. Agonia.Net
E-mail | Privacy and publication policy