У більшості випадків серпневі ранки вони проводили саме в отих байдикуваннях, на перший погляд тільки марні витрати часу, блуканини або відряджання необхідні ігноруванням розгардіяшу туристів, одвічні розшуки ізольованих місцевостей, протяжні супокої, мовбито звільнені від приманливої неосяжності Середземномор’ї. Літо було в розпалі, і щодня, місто поповнювалося все іншими й іншими парсунами чужоземців. Майже кожного разу, перед обідом, озброєні картою міста, потрібними окулярами від сонця й, для аби-якого випадку, зонтами з дерев’яними ручками, Марк і Хельга покидали мотель старого друга й перегодя, оминаючи міст з грифонами, зникали в сум’яттях тутешніх мешканців, що кишали ві всі напрями. Здавалося що ота ранкова урочистість, достеменна потрібній та підкріплюючій вправі, являлась єдиним рішенням кросворду, лабіринту або гри введеною безміром міста, заповненого базиліками, парками, музеями та іншими артефактами, що виявляли емфаз за надто заплутаної архітектоніки. На побічних заулках, точніше на роздоріжжях бульварів та вулиць що відкривалися за припливами загарбної рослинності, вони длялися перед рундуками забитими вигідними в деяких випадках пшиками. Уникали великих магазинів, ринків, або дорогих ресторанів. Не те що недостача грошей означала би основну проблему в даному випадку, а скоріше, виснажливa задруга сумнівних облич, всі ті чужинці які задавали напрочуд ексцентричні питання, які вдавалися до дешевих трюків, розігравали дешеві сцени, але не вміли приховувати очевидні оманливі наміри. У таких випадках карта була пустим навантаженням, позбавленим будь-якого значення. Не мала жодної потреби, коли починали розуміти, що заблукали, що були змушені звертатися до вуличних продавців, до представників закону, або, в гіршому випадку, до бездомних осіб. У такі моменти, за незначні суми, могли довідатись необхідних координат. Але коли все ускладнювалося аж до незрозумілої тривоги, коли самі собі намагалися продемонструвати володіння над собою, як висновок фальшивої безпеки, оминаючи віковічні платани, трамвайні або тролейбусні станції, відмовляючись від зупинки щоби не спровокувати в домислах іншого неконтрольовані почуття страху, казали собі що все буде добре, нагадували що прийшли сюди з ясною метою, повідали що встигнуть хоча б на вечерю.
Прозираючи інші дороги, силкуючись завбачити арабеску зображень зростаючих за линвою листя, живоплотів, обколупаних огорож, по той бік понтону або шеренги дерев, отіняючи лінію жаданого виднокругу, шукали нез’ясовні об’єктиви, закляклі пункти, відтворені на діаграмах нечітких сприймань. Не впадали в опалу, не втрачали самовладання, не удавалися до пригноблюючих осудів, тому що ті безглузді блуканини створювали сукупність отих подій від яких не чекають жодного конкретного результату. Місце наповнялося об’єктивами вартих всієї уваги: перепліт історії та присутності донесеної до рубежу допустимості. На просторих площах, особливо в населених пунктах, в південь будівлі, тротуари, розгалуження розкішної зелені або все те що входило в конус погляду, абияк, в отій нестерпній спеці, здавалося позбавленим будь-якої тіні. Інтенсивність світла, відтінки основних кольорів, важке повітря і все те що можна було осягти поглядом без будь-яких силкувань, змушувало вдихати, водночас з невиносним припахом, що випливав майже з нутрощів твого тіла, свого роду продовження реальності якої не можна було позбутися. Ти дихав в унісон з пристінками, з алеями, з недалеким морем, з небом що забувало очевидні відливи на аурі твоєї душі. Водночас, з тобою, до пристані непізнання протискалося абсолютно все, усе те що огортало тебе, що визначало ту повітряну кліть, в якій ти починав учувати себе заручником. Там, у тому місті, в той час дня, Марк знав, що не виявить бреші необхідної для втечі від того що Хельга називала “звичайністю”. І все таки, з кожним кроком, може вперше в їхнім суспільнім існуванні, вони учували себе все ближчеми, більш присутніми один для одного, більш зрозумілими й такими вільними.
- Сюди! відчеканив він, читаючи на фільонці виробленій в рельєфі, пофарбованій в жовтий колір і обведеній тонкою пластмасовою рамкою, обколупаною на окрайках, назву вулиці даль якої провіщала конуси підкріплюючої тіні. Принаймні, на перший погляд, не далеко від роздоріжжя, де спинилися на хвилину, світло ставало слабкішим. Здавалося, що кучер осліплюючих тонів з неподалік, там де дорога звужувалася, спотайна єднаючись з морем, поволі прибирав нальотів неба бажаної осені. Не з’ясовуючи слів чоловіка, підпираючись на парасольку з дерев’яною рукояттю, Хельга не робила жодного кроку. Не знала чи відповідна напруга викличе моменти очікуваного задоволення. Думка що завжди і звідусіль знайдеться шляху вороття, змусила її підкоритися інстинктам. «- Спробуймо» сказала собі. “- Під оцим сонцем нічого нового вже і не знайдеться “.
Майже й бар до якого Марк приближався, не знаючи що підштовхнуло його до такого поруху і, перш за все, чому на деякий час залишив свою дружину посеред дороги, навіть і те поміщення, на мить з’явилося перед його очима відклеєною від обезбарвленої тканини пам’яті будівлею. Існувало щось досить прохідне, добре відоме, звісне і таке інтимне його існуванню в побудові отого простору. Усе те подобало на сон якого ніколи не можеш позбутися, спомин якого супроводжує тебе протягом усього житія, хоча, навсправжки, ота фантазія не має нічого виняткового в своїй сутності. Приналежить дитинству утраченому на узбережжі забуття. Висока, імпозантна і слабкувато затьмарена іншим будинком з побілля, ота будівля вабила помітною розбіжністю. Не гармонувалася з загальним покрійом того міста. Здавалося, мовби, хтось з ясним умислом, хотів видалити відповідний прямокутник картону, відтворений на стародавній листівці щоби, згодом, приклеєти його на абияке полотно, написане анонімним автором.
Причеплений за деревяну опору з правої сторони дверей, металевий прямокутник, пофарбований у блідо-жовтий колір був розписаний тим що, здавалося, означало назву отого приміщення “Склеп”. Дивна назва, думав він, напис що не казав йому абсолютно нічого. Думав що краще було б відійти. Може зявиться можливість і повернеться в інший день. Наодинці. Але щось з середини, щось сильніше та імпульсивніше за розсудність, щось незрозуміле і зовсім незначне зобовязувало його залишатись на отому, здавалось би, задеревянілому місці.
Учуваючи солоний смак порохняви, на плесі вітрини що всотувала околишнє сухе повітря, він убачав силует дружини. Там, на кватирі димянистого скла, її тендітне тіло, руки, волосся, очі, голова нахилена трохи вліво, абсолютно все виділяло заяложений відкид того, що він таємно прагнув прозивати “тінявою статуеткою”.

Розумів що будь-який невірний рух, будь-який спонтанний жест, кроки в інший напрямок, скажімо, до манекена притуленого до стіни будівлі із протилежної сторони вулиці, що присів на бетонний ослін, який своїм кшталтом нагадував домовину або, з іншої точки зору, кучугура одягу що таїла тендітне тіло, імовірно, дитини, необачний порух міг ліквідувати будь-яке визнання простору звільненого від напливів аморфних спогадів. Позбувався всіляких помилкових проекцій підсвідомості, свого роду, взаємопроникнення ретуші снів дійсності що сходила за рубіконами стійкої присутності. Незважаючи на нестерпну сонливість, місцями де листя платанів проростало плямами порохняви, нюансів зіпсованої зелені, де всілякі рослини, Бауайнія грандіфлора, магнолії, олеандри, розмарини або інші декоративні рослини нагадували безлад нереальних чагарників, Марк відчував поразку.
І все ж, здавалося що бував у тих самих місцях, і в інших випадках. Може що сновигав отими провулками, але не знаходив надійного орієнтира, той поділ найближчого часу який, у значній мірі, міг вияснити сенс скромної сцени в периметрі неясної присутності. Може що ввійшов і в отой бар, наодинці або разом із нею, але не міг згадати деякі деталі, гідні підтвердити те припущення. У сутності, не мала жодного значення відповідна подробиця. Щось інше, заплутане, важко сприйняте, животіючи десь у підсвідомості, мов сон якого важко відновити наступним ранком, якийсь незрозумілий страх нищив його в ті моменти нещастя. Не міг піддатись жодному рішенню.
Можливо що ота тягуча забара, поряд вітрини що обливалася скляними променями, яку розфарбували повітряними фарбами розпливчастої прозорості, що танула в продовженнях складних снувань, картина в центрі якої кипіли дві чужі душі, усі ті зображення й відмова, ініціалізації інших актів, викликали в їхніх помислах пророцтва неминучого зла. Дві душі на вітражі відтінків вогню: вона й інша присутність, чужа особа, хтось інший чіплявся за світильник останніх подихів в отім спустошенім просторі. Ілюзія манекена із-за плечей дружини, з кожним подихом, витратним за гранями будь-якої теперішності, набирала конкретних форм, ясних, певних у решті решт.
Отой супокій що всотував нерухомості цілого пейзажу був жданим антрактом із між двох діаметрально супротивних актів. У відсутність будь-яких транспортних засобів, за виїмкою старого велосипеду, підпертого до дерев’яного стояка з побіля тераси, за відсутність прохожих або рухомих тіней, не можна було знайти ніякої розбірливої різниці між отим місцем, і островом де прагнули добратись. Там, за кілометр від міста, проростав острів усамітнення, місце без будь-яких екстравагантних реліквій, однак, у сукупності, кубло райських зростань. Представляючи серце мріяної землі, Марк зробив декілька кроків у напрямок вхідних дверей. Знав, що його могли зупинити в будь-який мент. Вистачало простого слова зі сторони дружини, простого виклику й він, отой стрійний чоловік, що вперше відчував сильні почуття неконтрольованого остраху перед невідомим, міг звернути з дороги. І все ж, те що йому вдавалося думати ясно, незважаючи на нестерпиму спеку, думка що відчувався властивцем, і в якійсь мірі ключовим актором на сцені тієї дивацької ситуації, свого роду самонавіювання або щось подібне турляло до подальших катавасій, зневажаючи будь-які припони. Наближаючись до велосипеду, на задньому сидінні, яке служило для перевезення необхідних продуктів, де три еластичні шнури, прикріплені до країв нержавіючої сталевої сітки підтверджували попереднє припущення, він уздрів масу липкого м’яса, у розмір кулака дитини. Із цікавості навіть торкнувся того потворного шматка, об’їденого хробаками і мухами щоби в наступний же момент зумів виявити, що зі шпиць одного колеса стікали краплі темно-червоної крові.
В отій убивчій жарі майже й відлиски власних позорів залишали шпари майже помітних відбитків на корі предметів викривлених на камеді зіниць. Крихітні зелені крила кумедних комах, щось що нагадувало кучугуру мух, крила причіплені за чорні волосинки позбавлені голівки, склепіння необхідне для посвідчення відомих видів, покривали півкулі мохів що заростили побіля пристінка. Зморшки чорного мармуру, утворюючи алею, яка приводила до трьох кам’яних сходів із покоробленими обухами, покривалися семерягою шелестливої трави, канаркової й замішаної із дрібним піском. Саме на краєчку отакої зморшки, там де між двома плитами простір здавався ширшим за інші частини, Марк знайшов невелике зерно що нагадувало уламка рубіну. Спершу гадав що оте насіння не було нічим іншим чим мізерною каплею згустілої крові. Перегодя, нахилившись і піднявши предмет який принадив його увагу, підводячи його до рівня очей, розумів що ота мізерна перлина є часткою раритетних кристалів. Приховуючи її в нагрудну кишеню, кинув сардонічного позору в напрям своєї дружини. З подивом виявив, що ота більше не придавала йому ніякої уваги. Не спостерігала за ним. Зсудомилася перед манекеном з іншої сторони дороги, лівою рукою опираючись на стовбур сухої сковороди й уже й не ворушилася. Здавалася, остаточно поглинена в потойбічне зображення сірого силуету, одягненого в легке плаття. Звідтіль, з поруч бару, лик отого зразка не можна було розпізнати. Верхова сторона того що чоловікові здавалося просто масою пластмаси, якій натхнули форм людського тіла, була вкрита змарніло-зеленим шарфом.
Зосереджена на окремі елементи, такі як шпінель кільця, шрам передпліччя лівої руки, акуратно відтворений на правій частині шиї, поминаючи кшталт самітного птаха, кольє, зів’ялі квіти на тканині плаття, туфлі зі зламаними корками або овальний годинник, позбавлений вказівних стрілок, ота картина повідала абсолютно все про дитину, перед якою, в однаковій мірі, Марк відчувався актором, і глядачем. Йому здавалося, що розглядував власні думки, що складалися з тисячі відсвітів у прірві отієї нісенітної провини. Нічого вже й не розумів. В очах дружини читав безсумнівну правду : покинене тіло. Вони знали, що в той час уже нічого не могли врятувати. Нікого не було поблизу. Хотіли кричати зі всіх сил. Обидва. Але дуже добре розуміли, що їхніх голосів ніхто вже й не учує.
- Ми повинні йти, сказав він у той час як якась шавка виплилася з нурця в мент, коли зрозуміли що саме тоді побачили його вперше. Спіймав її руку, але вона відмовлялася від будь-якого дотику. Вона йшла за ним. В її очах кресалося єдине видовище: кільце зі шпінелем.
Найліпше було б зателефонувати своїй дочці, думав Марк, або, якщо знайшов би в собі вдосталь сили, міг звернути з отієї дороги, яка доводила до хвиль незвіданого й, усуваючи будь-яких дурних здогадів, вирвати шарф, що сіяв в оздобі сліз дружини, з лиця того трупу.

“Склеп” думав Марк. Міг знайти десятки аналогій для отого переважного іменника: імперія жаху, інший “потойбіч”, рішуча розлука з неухильною істиною, нетерпеливими очікуваннями, невизначеними відстанями. Повторював слів, мов дитина здивована при могутті поділу складів, звукоізоляцій. За репродукціями написів, піддаючись до субсидії пильності, шукав значень схожості з-між отого дивовижного найменування та мертвої дитини. Хотів видалити всі понурі помисли, нищівні навіть, плави неконтрольованого постраху. Їхня дочка … “- Ні” казав собі, коли Хельга взяла його за руку. Оминули імпозантного котеджу, який, у минулому, можливо що був дворянським замком, часто відвіданим місцем, де щодня жлуктили значні особи, які займали високі чини, або тими які пильнували на догоду громади. Зі сходів піскових нюансів, за морем що межувало із крайнебом, спостерігали два грифони із чорного мармуру. На позірній поверхні розбитих шиб осколки західного неба нагадували чималі рани, з’єднані в калейдоскопи що зоріли у вічному кружінні. Нижче, на мурі другого поверху, хтось розклеїв різні оголошення або реклами менш відомих продуктів. І все таки, Хельга зуміла розшифрувати назви вдосталь відомої фірми деякий час тому. “Входьте, і не пошкодуєте!” прочитав чоловік, зупинившись на якийсь час, нібито йому звеліли чекати абияку респектабельну персону.
- Тут нікого немає, сказала вона. Вірними кроками, розголошуючи непокій перед безіменним, не озираючись, мовби, у мент коли піддалась би отому невчасному жестові, безумовно, побачила б дитину яка бігла б до неї, крокувала до моря. Незважаючи на інші деталі, хотіла зустрітися з іншою особою, чужою людиною, яка могла б з’явитися на їхнім шляху на будь-якім повороті дороги; яка випромінювала б запах диму сигарет, беладони, берези, вечірнього бузку. Будь він навіть і жебраком, або будь-який вуличний торговець, або простим мандрівником що прибув із неймовірних місць. Під владою інстинкту, свого роду необхідного захисту, Марк слідкував за нею, визнаючи собі, що будь-які інші театральності були зайвими.
- Ми заблукали, зізнався, обходячи бурту сірого пір’я, перемішаного з листям і жовтими папірцями, вирваними, імовірно, зі зшитків у лінійку. Митарство при витримці тієї дивної самітності, тривало менше ніж того очікувалося б. В абияку мить, за палісадником із гілля й листя що приналежало абиякому непізнаному видові, неіснуючому в ботанічних довідниках, нарешті, уздріли узбережну вулицю. Ті ж прохожі, переважно, в одежах відкритих відтінків, магазини на фронтонах яких сяяли барвисті вивіски, ряди автомобілів, ігноруючи кольору світлофора, самотні пари або в супроводі їхніх дітей, люди закону, і продавці всіляких дрібниць поповняли потоків реальності світлом традиційного буття . Життя набирало сенсу.
„- Можна дихати!“ вимовив він, коли входили у ресторан про який згадували обидвоє. Сподіваючись, що офіціант який тільки що закінчив обслуговувати клієнтів із віддаленого столу, що знаходився на протилежному краю величавого салону, примітив їх, мов якісь сумирні дітлахи, обернули їхні стільці в напрям скляної стіни, продовжуючи наглядати за ясністю та просторістю води, що буцімто сочилася зі скла за надто близького крайнеба.
Їм здавалося, що за межами стрімчака, де із сітей риболовців плигали альбатроси або інші птахи, там, обіч рейду, незмірні сходи, надмірно здоровенні для пропорцій усієї картини, підіймалися до гіпотетичного краю ліквідного дзеркала. Морський ландшафт надавав цілісному пейзажеві свого роду необхідної безпеки; являвся місцем куди можна було б утекти в критичні моменти або тоді коли ніщо вже не мало сенсу. До тих пір, до того небажаного часу, міркували що після чашки кави та пляшки вина, перед вечерею, прогуляються берегом якого місцеві жителі прозвали “Лиман смерті”. Цілком принагідна назва, якщо візьмемо в рахунок попередні аксіоми. Крім того, вино можна було споживати навіть і під час отієї прогулянки. Однак, будь-який помисел зі сторони чужинців не мав жодного значення. Тим більше, були переконані, що в радіусі декількох сотень кілометрів не знаходилося жодної відомої людини, друга, колега, сусіда або дальнього родича. Принаймні, хоча із цієї точки зору могли відчувати себе вільними й ніким та нічим не стурбованими. Єдина особа яка іноді телефонувала їм була їхня дочка. Але останнім тижнем навіть уже й вона не заважала своїми даремними проханнями.
- Каву, сказав він, звертаючись до офіціанта який підійшов до їхнього столика, виставляючи ті рухи, які викривали надмірну розкіш. Безумовно, що входив у ряди новоприбулих учнів, найнятих на період відпустки, походячи з містин де, за звичай, практикувалися інші професії. Незважаючи на оту ходу блазнюка, молода людина виставляла каверз люб’язності, що вимагали певного рівня освіти. Відмовився чайових тому що вважав що за ним надзирають інші службовці. У чорний ноутбук занотував рік та регіон виробництва замовленого вина. Сказав що, таким чином, дотримується регламенту. Насправді, ті слова демонстрували протилежність ідеї. Хотів сказати щось на зразок «- Я не такий уже й недотепа, щоб не запам’ятати абияке там число й просту назву».
Ота мисль, однак, була підмінена на неспинний ритм кроків, прямуючи до інших столів. Послідкувало безоднє мовчання, короткочасне, тому що десь унизу, можливо, в іншім поміщенні, роздався гострий звук металевих тарелів що вдарились об мармур долівки. Порив вітру, що майже спалахнув із гнітючої невиносності, подібно розірваному місці на тканині вітрила, забутого в уявнім призвіллі відкритого моря, доніс поруч відзвук подиху хвиль розірваних рубінових променів. Повітря набирало відтінків неба. І майже вже й не можна було знайти розбірливу межу між небом, морем, і подертими струнами нереального дощу. Потім хтось відкрив вхідних дверей. Хвилі очікуваної прохолоди переповнили приміщення, приносячи із собою солонцюваті повіви безвісної далечини.
- Вино оплачує ота паночка, сказав офіціант, указуючи на ніжну особу з дитячим обличчям яка, розглядаючи море, здавалося що вдивлялася за межі тієї реальності.

Її побоювання породжували страшні передчуття, переростали в слова що кільчились у внутрішності думок, на отій дорозі, викресленій із карти міста. Артерія що єднала головний проспект із вулицею надбережжя проходила через аорту прірви, крізь пустиню часу що збуджував самотності, саме крізь місце, де не могла винайти явних наймень відчуттям які оточували її. Відчувала свого роду звірячий острах, нудоту й бажання втекти за межі власної особи, гострий біль, процвітаючи десь у грудях. Низка моментів що сочилися між двома правдами викликала неконтрольовані спазми яких намагалася уникнути, наблизитися до інших розмислювань, до чогось присутнього та очевидного: його рука, навіть і заклик берега, або моря яке в очах чоловіка розкладалося на оранжеві отвори. Хотіла сказати йому що-небудь. Усе що завгодно. Хотіла згадати безкінечність. Бурі сезонів інших років та забуті історії розсіяли нюанси неба, залишаючи йому необхідну ясність. Навіть і камені порту, місце де якірний ланцюг сіяв іржаву луску, де вечорами без дощу матроси зазначали точки причалу, а рибалки поверталися із сяйвом переповненими мережами, абсолютно все, побачено з того кута, ставало набагато ближче, ніж будь-яка уява. Будь-який замах розрізнити яскраві окреслення, непохитні форми, надаючи строгих відзивів або докладних штрихів щодо фасону загальної картини, спорудженої за полотнищем скляної стіни, закінчувалися упущеннями, або спотвореннями. Баржі, застарілі судна, шхуни або яхти смоктали очицями синього скла кужеля майже неземного осяння, промивали їх та розсипали на тисячу маяків, що приховували поголоски безодні, відрізки часу з між двох спогадів, з між двох відстаней, з між сердець що плюскають в унісон із піщаними крилами, ударяючись у гладкість вітрини що винищувала струменів сухого повітря.
Спогади, безмір’я натеків усіляких упущень, докорів, незгод або ігнорувань що демаскували внутрішні сторони своєї природи, які зараз називалася “лякливістю”, примушували його боротися із самим собою, або з особою з поруч, кращий друг, вона, Хельга; поповнення власної душі, тінь до якої приближався в критичні моменти. Досконалість зовнішності розумів тільки коли відчувався в полоні її погляду. Моря мелодія, акорди разючих тембрів розбитих стаканів, виляски мушель вторинного фону, вино нюансів західного неба, її пальці, торкаючись зап’ястя його лівої руки, дитя яке знаходилося за тим же столом, усе, що можна було збагнути, у присутності дружини нуліфікувало всіх правил та процесів фізичного всесвіту. Та може що його існування вже й не залежало від подій, думок і власних сподівань. В її відсутність він відчувався відчуженим. Існували неухильні істини, приховані в потьоках відносин, у дезидерату присутності іншого.
Мимохіть, вчуваючи що, дівчинонька з поблизу надзирає за нею, вона відтягла свою руку. Відчувалася сконфуженою. Так чи інакше, сам жест, зберігав дещо з інтимності до якої вдаються тільки під захистом самотності.
- Розумію що ти дочка власника цього приміщення? запитав Марк.
- Ви нагадуєте мені пару яка врятувала мені життя, рівно рік тому, сказала дівчина. У той час мій батько мав у своєму розпорядженні бар із побічної вулиці. Продав його незабаром після безглуздої катастрофи. Минулого місяця вдалося купити оцей ресторан. “- Добра інвестиція”, каже він. І я тієї ж думки. Бачу що відчувається інакше, повертаючись у свій бізнес. Хочеться вірити що все вже забуто. Ми обманюємо самі себе. Я не можу йому зізнатися що саме з того дня щось змінилося. Ніщо вже не є так як тому слід би бути.
Але інші слова не мали жодного резону. Рознеслися наді всяким сприйманням часу або обмеженого простору. Усе звужувалося й розчинювалося в тій же мірі. Прибирало найхимерніших аспектів. Лівий бік офорти, репродукованої на скляній стіні ресторану, з кожним новим словом що таїло неможливості логічної дедукції, з кожним ковтком вина, скоріше імітація обряду причастя, з кожним пошумом подиху, поступово занурювався в арабеск мінливого отінення. Невидима рука, використовуючи процедури техніки сфумато, каламутила прибереж усамітнених за враженнями ясності. Щось руйнувалося; щось що подобало щоглам без вітрил, повертаючись до пристані, несло інші спогади.
Задивлявся в оті очі дружини, які на краєчках райдужних оболонок зберігали гетерогенні моделі складних ліній, цятки, мініатюри найрізноманітніших форм. У кульках сліз, розкладений на червоні плями, розмахував довгий шарф, зшитий майже із дрібних шматочків листя й небо. У конусі відповідного сяйва, виділяючи ту смішну покрівлю, угадувалися контури ангельського обличчя.
- З того дня щось змінилося, сказала дівчинка, усміхаючись. У неї була біла шкіра, довге волосся, а брови були кольору кори платану, густі й зігнуті за покроєм точної симетрії. Її лик випромінював дивний вінегрет щастя, іронії й тривоги; можливо, завдяки контакту, хоча тільки й на рівні аналогії, з людьми які повернули пісочний годинник її часу, або завдяки перстенцю з мізерними пелюстками рубіну, відтворених із майстерністю, мерехтячи на вказівнім пальці руки жінки, яка підняла бокала. Її обличчя було напрочуд дивним, привабливим, але, незважаючи на ранній вік, побудований на фасоні занадто вираженого кістяка. У нерозв’язній грі відбитків та тіней, у потоці світла, протікаючи крізь скляну стіну з поблизу столу з рожевого дерева, здавалося що якийсь скульптор-аматор віддалив тонку кору білого пилу, і тепер обличчя дівчинки було лишень жовтою гумовою маскою.
Існувало щось доступне, добре відоме, рідне й таке близьке щодо їхнього житія, в атмосфері отого простору. Подобало на сон якого ніколи не можеш позбутись, пригадка якого керує тобою протягом усього існування, хоча насправді, ота фантасмагорія не має нічого виняткового в нутрощах свого джерела.
- З отого дня…
Їхній шлях повертався в нездійснені спогади. Отепер, коли в ембріонах деяких деталей кільчились безсторонності іншої простосердечності, перспектива зобачення з неминучістю узивала всіляких випробувань і неконтрольований біль. Тіні чинар ставали настільки цупкими, що майже народжувалося таке враження що дерев’яні труби прослизали поміж жмутика молодої рослинності, кам’яніли в стропи шлаку, у щось тверде й тривке. Він ішов іззаду неї. Вона зупинилася на деякий час тому що у вітрині закритого в отой час магазину, на шиї манекена одягненого в плаття кольору осіннього неба, добачила кольє що подобало на те якого купила в минулому році в такому же місті, для своєї дочки.
- Сюди, сказав Марк, завважуючи, як поступово із кроками повзучи до обширності незвіданого, збільшувалася відстань з-між їхніх тіл. Відчувалися все більш чужими один для одного, більш віддаленими й такими одинокими.

(далі буде)