(Весняний нарис)

«А Весна іде, як фея,
В чарах шуму і пісень,
Біла, біла, як лілея,
В квітах яблунь і вишень.
(Олександр Олесь)

Лютий промайнув холодно-білим крилом над землею і розтанув між запахом біленьких пролісків.
Молодий березень, підперезаний зеленим перевеслом, наступає гордою, спокійною ходою розкидуючи свої чари. Теплими промінцями сонце лагідно гладить змерзлу землю, а круторогий місяченко та вечорові зорі гніздяться в розплетених косах білої берези.
Наступає весна – прекрасна царівна у зеленому вбранні та віночку з ніжних квітів. Все навкруг оживає від зимової сплячки і починає буяти.
Тануть сніги, дзюрчать швидкі прозорі струмочки, починає пробиватися перша травичка, з'являються тендітні квіти, чути спів пташок...
Пробуджуються ліси – могутні, дрімучі, незаймані.
Черешні, вишні та яблуні розпукують бруньки що незабаром розквітнуть білим цвітом, – готуються зустрічати своїх пернастих друзів, які щовесни повертаються з далеких країв заводити на зацвілих вітках весняні дзвінколунаючі концерти.
Вже почали пурхати чарівні різнобарвисті крильцята метеликів, нібито кожний з них витканий невидимою рукою ткалі-чарівниці шовковою ниткою райдуги.
То тут, то там лунають кришталевим дзвіночком голосочки дітей, які граються, радіють, виспівують весну, за якою скучали.
З приходом весни життя починається з початку.
Березень – перший місяць весни – це весна світла. Це не тільки відблиск крижинок і веселе щебетання птахів.
Березень – це початок тепла, краси, кохання...
Весна пробуджує у душах людей щирі та ніжні почуття, бо вона настає не тільки в природі, а й у серцях, приносить радість і надію на краще. У кожного з нас залишається назавжди в серці милий куточок, в якому проминули весни нашого дитинства, шелест дібров, дзвінкоголосний спів пташок, зелений гай з білими пролісками, галявини, луки з пахучою травкою, широке поле, де так легко і солодко дихати... – усе це дороге серцю, бо весна наймиліша у рідному краю!