agonia ![]()
■ Позволь міÑÑць женитиÑÑ ![]()
Romanian Spell-Checker ![]() Контакт
Контакт Email |
- - -
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 2010-02-04 | |
МУДРРВІДПОВІДЬ
Старенький ÑвÑщеник ОлекÑій Діброва, отець ОлекÑа, Ñк називали його люди з Ñела, Ñкому вірно Ñлужив з Ñамих юних літ, дуже любив веÑти розмову з молодим поколіннÑм, а головно з школÑрами. Кишені його чорного піджака завжди були наповнені цукерками, плитками шоколаду та іншими лаÑощами, Ñкими зі вÑієї душі обдаровував малÑÑ‚, Ñких зуÑтрічав по дорозі. Бувало зуÑтріне дівчинку чи хлопчика, погладить по голівці, приголубить Ñ– питає: – Рчи знаєш ти, дитино, молитву ГоÑподню «Отче наш?», а «Вірую?», або: – Чи знаєш ти, миленьке, Ñкільки апоÑтолів мав наш СпаÑитель ІÑÑƒÑ Ð¥Ñ€Ð¸ÑтоÑ? Ð Ñкільки СвÑтих Євангелій Ñ” напиÑано в ГоÑподнім Ðовім Заповіті? Якщо дитина знала молитву, чи відповідь, отець ОлекÑа не знаходив Ñобі міÑÑ†Ñ Ð· радощів, на його обличчі розквітала радіÑна уÑмішка, веÑело обдаровував дитину цукерками, чи іншими Ñолоденькими подаруночками. Ð Ñкщо дитина не вміла молитиÑÑ, чи не знала відповідь на його релігійні питаннÑ, отець ОлекÑа Ñумно зітхав, пхав руку до кишені, вгощав Ñ—Ñ— цукерками, піÑÐ»Ñ Ñ‡Ð¾Ð³Ð¾ вчив молитиÑÑ Ñ– розповідав цікаві пригоди з Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÑвÑтих пророків та мучеників. Одного разу, повертаючиÑÑŒ додому з цвинтарÑ, отець ОлекÑа зуÑтрів на вулиці біленького хлопчиÑьку в Ñпортивному коÑтюмі. «Ðе тутешній» – подумав Ñ– поліз рукою до кишені, але, на жаль, не знайшов жодної цукерки тільки жовту Ñолодку грушку, Ñку йому дав Семен Проданюк, коли проходив повз його хату. – Як тебе звати, козаче? – запитав малого. – Сергій, – відповів хлопець. – ОÑÑŒ, Ñке гарне в тебе ім’Ñ!.. Рчому Ñ Ñ‚ÐµÐ±Ðµ, Сергійку, не пізнаю... – нібито здивувавÑÑ Ð¾Ñ‚ÐµÑ†ÑŒ. – Тому що Ñ Ð¶Ð¸Ð²Ñƒ в міÑті Ñ– прийшов на канікули до дідуÑÑ Ñ‚Ð° бабуÑÑ–. Отець ОлекÑа зрадів що хлопець з міÑта, бо в такому разі може подарувати йому Ñолоденьку грушку, діти з Ñела не раді фруктам, бо в кожного в Ñаду роÑтуть, – рви та їж Ñкільки захочеш. – Сергійку, Ñкщо ти мені покажеш пальцем, де знаходитьÑÑ Ð“Ð¾Ñподь Бог, Ñ Ñ‚Ð¾Ð±Ñ– подарую оÑÑŒ цю Ñолоденьку грушку, – підморгнув малому отець ОлекÑій. – Ð Ñ Ð²Ð°Ð¼ подарую цілий кошик Ñолоденьких грушок з Ñаду мого діда Семена Проданюка, Ñкщо ви покажете мені бодай одне міÑце, де Його немає, – хитро поÑміхнувÑÑ Ð¡ÐµÑ€Ð³Ñ–Ð¹ÐºÐ¾. – Ð¢Ð²Ð¾Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð´Ð°, Ñинку! Ðема такого міÑÑ†Ñ Ð½Ð° землі, де б не було Бога! – погладив отець ОлекÑа Ñ…Ð»Ð¾Ð¿Ñ†Ñ Ð¿Ð¾ голівці. Його очі були наповнені Ñльозами радоÑті, що Ñ– там – в міÑті діти знають про ГоÑпода Бога.
|
||||||||
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|||
![]() | |||||||||
![]() |
Літературний дім, поезіїї та культури. пишіть Ñ– наÑолоджуйтеÑÑŒ Ñтатті, еÑе, проза, клаÑика та конкурÑи. | ![]() | |||||||
![]() |
Reproduction of any materials without our permission is strictly prohibited.
Copyright 1999-2003. Agonia.Net
E-mail | Privacy and publication policy